Інформаційна картка:

Інформаційна картка

учасника / учасниці всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2025»

в номінації «Історія»

Прізвище, ім’я, по батькові	Лірник Людмила Анатоліївна
Посада (відповідно до запису в трудовій книжці)	викладач суспільних дисциплін
Місце роботи (повне найменування закладу освіти відповідно до статуту)	Вище художнє професійно-технічне училище №5 м. Вінниці
Освіта (найменування закладу вищої освіти, рік закінчення навчання)	ВДПІ ім. М.Островського.1991
Самоосвіта (інформація зазначається за останні 3 роки у зворотній хронології)	курси	За програмою викладачів історії, правознавства, громадянської освіти (150 год). Навчально методичний центер професійно-технічної світи у Вінницькій області,  Свідоцтво СПК №0003941 від 23.02.2024 р.; Цифрові існструменти Google  для освіти (30 год). Академія цифрового розвитку, Сертифікат № GDfE-02-02385 від 27.09.2024 р.
	конференції
	семінари/ вебінари
	конкурси
	інше
Педагогічний стаж	30 років
Кваліфікаційна категорія	Спеціаліст вищої категорії
Педагогічне звання (за наявності)	Викладач-методист
Науковий ступінь (за наявності)
Педагогічна ідея Опис педагогічної ідеї викладача Вищого художнього професійно-технічного училища №5 м. Вінниці Лірник Людмили Анатоліївни ХХІ ст.. вимагає від викладача бути більш ефективним, гнучким, готовим до трансформування себе як педагога, пристосування до нових реалій. У своїй роботі послуговуюсь принципом: «Навчаючи інших, навчайся сама».  Бо ХХІ ст. диктує нам свої вимоги, сьогодні для проведення змістовного та цікавого уроку (а інколи просто для здійснення навчального процесу, спочатку за карантинних умов, а наразі – повномасштабна війна з боку агресивної Росії) просто крейди та дошки не достатньо, тому вивчаю новітні технології, намагаюсь впроваджувати їх у викладання предметів, постійно працюю над підвищенням рівня кваліфікації. Я очолюю методичну комісію гуманітарно-суспільних дисциплін. Допомагаю порадами молодим викладачам, проводжу заняття у школі «Пошук». Беру участь у «Педагогічних читаннях». Працюю над педагогічною проблемою: «Формування ключових та професійних компетентностей шляхом застосування змішаної форми навчання». У своїй роботі послуговуюсь принципом: «Навчаючи інших, навчайся сама».  Бо ХХІ ст. диктує нам свої вимоги, сьогодні для проведення змістовного та цікавого уроку (а інколи просто для здійснення навчального процесу, спочатку за карантинних умов, а наразі – повномасштабна війна з боку агресивної Росії) просто крейди та дошки не достатньо, тому вивчаю новітні технології, намагаюсь впроваджувати їх у викладання предметів, постійно працюю над підвищенням рівня кваліфікації. Щоб підвищити рівень мотивації у учнів до вивчення предмету, і, головне, формувати у них активну громадянську позицію, не оминаю участі у різноманітних конкурсах, зокрема: -      щороку готую учнів до конкурсу творчих робіт з історії у номінації «Історія України і державотворення» (минулого навчального року робота учениці Єрьоменко Ангеліни тему: «Бригада НГУ «Азов». Захист Маріуполя. Віктор Цебрик» зайняла І місце на обласному рівні і була спрямована на всеукраїнський; -      учні брали участь у конкурсі на написання есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях», -      у конкурсі на краще читання вірша; -      у конкурсі на дослідження добровольчого руху в історії України (конкурс творчих робіт з історії у номінації «Історія України і державотворення»). Окремим напрямком роботи є підготовка та участь учнів училища у правових дебатах, що проводяться за ініціативою і під керівництвом Вінницької служби у справах сім’ї та молоді. Уміння полемізувати на гострі соціальні теми сприяє всебічному розвитку здобувачів знань(від пошуку матеріалу в Інтернет мережі, до вміння чітко аргументувати свою позицію, простежувати під час досліджень причинно-наслідковий зв'язок). Викладаючи історію України, всесвітню історія, основи трудового законодавства, я велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей здобувачів знань, створюючи для цього на уроках атмосферу зацікавленості: учні включаються в пошук рішень поставленої проблеми і досягають її розкриття власними зусиллями, тобто вчаться мислити. На своїх уроках я не допускаю розумового ледарства, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину».  Мета, яку ставлю перед собою готуючись до кожного уроку - засвоєння головного зміст теми на уроці. Без такого засвоєння підготовка домашніх завдань виявиться непосильною і неповноцінною. Тому я прагну максимально активізувати пізнавальну діяльність учнів, використавши їхні сили і можливості. Реалізувати дану мету допомагають мені інтерактивні технології, бо, як казав китайський філософ Конфуцій: «Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам’ятаю; те, що я роблю, я розумію». Тому час від часу використовую проектні технології, хоча такі потребують багато часу на підготовку і не завжди є можливість їх застосування за змішаної форми навчання. Моя велика педагогічна мрія - зробити свої уроки цікавими, щоб учні хотіли  відвідувати їх, а не були змушені. Для  мене очі, що сяють бажанням знати, найбільша винагорода. Хочеться створити атмосферу співпраці, педагогічної досвідченості та учнівської безпосередності. На уроках історії застосовую інтерактивні методи навчання, наприклад, коли учні розбирають історичні ситуації, розв'язують пізнавальні завдання, беруть участь у рольових іграх. Головне призначення цих уроків - навчання учнів застосовувати теоретичні знання для аналізу й оцінювання історичних ситуацій, що зустрічаються в житті. Це підвищує рівень мотивації навчальної діяльності, і, як результат, рівень успішності. На уроках прагну створити атмосферу співпраці, педагогічної досвідченості та учнівської безпосередності. Щоб урізноманітнити навчання, я використовую наступні прийми: -      «анекдот епохи» - учні вишукують в Інтернет мережі анекдоти до періоду, що вивчається (теми: «Україна в умовах десталінізації», «УРСР в період загострення кризи радянської системи» і т.д.) -      «цей день в історії» - на початку уроку учні називають визначну подію в історії України, що відбулась саме в цей день; -      «свідок минулого» - учні наперед отримують завдання опитати найближчих родичів, що ті пам’ятають про те чи інше явище періоду, який вивчається, якщо таких немає, то шукають такі спогади в Інтернет мережі; -      «жива історія» - учні переглядають відео-хроніки та пишуть анотації до переглянутого відео; -      «стікер часу» - учні називають (чи пишуть на стікерах) п’ять асоціацій вивченої теми  з коротким поясненням свого вибору. Для досягнення триєдиної мети обов’язковою має бути і позакласна робота: -      веду правовий гурток, матеріали, що напрацьовуємо разом із членами гуртка, використовуємо під час проведення тижня права; -      з ініціативною групою проводимо пошуково-краєзнавчу роботу, учні такої групи  беруть активну участь у проведенні предметної декади; -      до позакласної роботи обов’язково долучаю відвідування музеїв (краєзнавчого, садиби М.Пирогова, cадиби М. Коцюбинського), обласної бібліотеки ім.. В. Отамановського, екскурсії містом. Але  в  моїй роботі є і ряд проблем: -      дуже складно заставити учнів працювати з підручником, особливо вдома; -      все менше стає учнів, які цікавляться історією і проблема обдарованих дітей є для мене дуже актуальною; -      нагальна потреба – спостерігати за психологічним станом дітей, оточити їх увагою, завжди бути поруч та співпереживати разом із ними, вселяти в них віру у Перемогу, світле майбутнє. Саме творчий підхід в роботі дає можливість подолати тимчасові проблеми. То ж творчий підхід до справи, співпраця - головний стиль моєї роботи.